"Чумацьким Шляхом" Агенція мандрів

Богуслав – «Градов на Росі»

Красуня РосьБогуслав – це невеличке містечко на півдні Київської області. Воно компактно розмістилося на міцних кам’яних схилах мальовничої річки Рось, береги якої густо поросли сором’язливими вербами та стрункими вільхами. Населення складає близько 17 тис. жителів. Відстань до Києва – 125 кілометрів.

Місто було засноване ще у далекому 1032 році, за часів князювання Ярослава Мудрого. Згідно легенди, після того, як був відбитий напад кочівників на кордонах Київської Русі (а річка Рось у ті часи була рубежем тодішньої держави – тоді вона була широкою, могутньою, повноводною рікою; землі південніше населяли різні кочові племена, переважно печеніги), воїни стали прославляти князя, на що той відповів: «Богу слава!» і наказав побудувати на лівому березі місто-фортецю та назвати її Богуславль. Але незаперечним залишається той факт, що певні поселення на теперішньому місці існували ще задовго до офіційного надання йому статусу міста. Так, дослідники стверджують, що назва міста походить від старослов’янського «Буй слав!», що в перекладі означає «Хвала славним воїнам!»

А тепер трохи детальніше про деякі екскурсійні об’єкти.

Фрагмент експозиції давніх часівМузей історії Богуславщини

Цей унікальний музей зовсім не схожий на аналогічні музеї у інших районних центрах. На двох поверхах колишнього житлового будинку розміщені цікаві археологічні знахідки епохи палеоліту, предмети побуту скіфів та древніх слов’ян, козацькі реліквії, символіки і документи різних періодів – від прадавніх часів і аж до сьогодення. Експозиції розташовуються послідовно, у хронологічному порядку, зали музею не перетинаються між собою. Кожен зал стилістично оформлений у дусі своєї епохи: тут є печера кам’яного віку, скіфське поховання, зруб Богуславского замку часів Київської Русі, сільська хата кінця ХІХ століття, бліндаж періоду Другої Світової війни. Вплив на відвідувачів створюють не лише експонати, а й  відповідний антураж – стіни, підлога, стеля і навіть освітлення.

Музей-садиба Івана Сошенка

«Як у панорамі бачу я красу української природи, ті незабутні краї, де кращі провів я роки…»

Іван Сошенко (1807 – 1876) – відомий український художник. Саме тут, у батьківській хаті, він народився і провів перші тринадцять років свого життя. Потім разом з батьком змушений був переселитися до Звенигородки, де він за малим не став рекрутом…

Експозиція музею-садиби розміщена у трьох кімнатах. Перша кімната знайомить відвідувачів з дитячими і юнацькими роками Івана. Наступна – показує матеріали про перебування художника в Петербурзі та його навчанні в Академії наук у 1832-1838 роках. У третій кімнаті розповідається про роботу художника вчителем малювання та про його зустріч з Тарасом Шевченком. Так, саме Сошенко познайомив тоді ще молодого Шевченка з Євгеном Гребінкою, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Карлом Брюлловим. І саме завдяки цій когорті ентузіастів вдалося розіграти у лотерею портрет пензля Брюллова, а на отримані кошти викупити з кріпацтва майбутнього всесвітньовідомого Кобзаря.

Також у музеї представлені фоторепродукції численних ескізів і малюнків художника.

Відвідування можливе лише за попередньою домовленістю.

 Музей-садиба Марко ВовчокМузей-садиба Марко Вовчок

Марія Віллінська (1833 – 1907) – відома українська письменниця, більше відома під псевдонімом Марко Вовчок. Прожила на Богуславщині майже 8 років, і саме тут знаходиться єдиний в Україні музей, що розповідає про її життєвий і творчий шлях.

Доля цієї жінки надміру наповнена непересічними любовними інтригами та літературними скандалами. Її з повним моральним правом можна назвати збирачкою чоловічих сердець. Так, Тарас Шевченко жартома називав її своєю донькою; її твори високо оцінювали, мов приворожені, Жюль Верн, Гюстав Флобер та Проспер Меріме. Її перший чоловік – український етнограф, член Кирило-Мефодіївського товариства Опанас Маркович, зіграв у її житті чи не найважливішу роль, з точки зору сучасників. Хоч і народилася Марія в Орловській губернії, але саме завдяки чоловікові вона поринула у світ чудової, казкової, милозвучної, неперевершеної української мови, фолькльору та музики…

Відвідування також можливе лише за попередньою домовленістю.

Пам’ятник Марусі Богуславці

Маруся Богуславка – реальна історична особа, героїня народних дум, пісень, легенд та історичних творів. Народилася у другій половині 16 ст. у місті Богуславі, в родині священника. Під час одного з набігів татар потрапила у полон і була продана до гарему турецького султана, який настільки покохав Марусю, що довіряв їй у всьому.  Скориставшись цим, одного разу жінка взяла ключі від в’язниці, де томилися у неволі близько семисот козаків, відімкнула грати і звільнила своїх земляків, промовивши:

Мальовнича річка Рось«Тільки прошу я Вас, одного города Богуслава не минайте,

Моєму батьку й матері знати давайте…»

Дуже символічно, що на місці, де зараз знаходиться пам’ятник героїні – поблизу річки Рось, на кам’янистому пагорбі, серед монументальних тисячолітніх брил каміння, що подекуди поросли мохом, травами, вербами, осокорами та березами – кілька сотень років тому знаходилася церква, в якій правив службу батько Марусі Богуславки…

Пам’ятник  Ярославу Мудрому — засновнику м. Богуслава. Напис на пам’ятнику: «Син Великого князя Володимира — Хрестителя Русі». Відкриття відбулося у 2012 р. — під час святкування 980-ої річниці від дня заснування міста.

Пам’ятний знак Самійлові Самусеві – полковникові Богуславського козацького полку (роки існування полку – 1685 – 1712). Самійло Самусь за весь час існування полку був його єдиним полковником, одночасно виконував обов’язки наказного гетьмана правобережних українських полків.

Свято-Миколаївський чоловічий монастирСвято-Миколаївський чоловічий монастир.

Знаходиться на величезному кам’яному пагорбі, поблизу мальовничої річки Рось., на її правому березі. Краса – просто неперевершена.

Скільки всіляких подій довелося пережити цьому монастиреві за час свого більше, як чотирьохсотлітнього існування! Кілька разів він був спалений, зруйнований, але знову і знову відновлений.

Були тут і монахи-василіани, котрих прогнав звідси Максим Кривоніс після перемоги під Корсунем 1648 року. Тут знаходилося і «повітове» духовне училище, так звана «бурса», в якій свого часу навчалися такі відомі особистості, як письменники Іван Нечуй-Левицький та Євген Кротевич; хоровий диригент, композитор і етнограф Олександр Кошиця; заїздили сюди Тарас Шевченко та Марко Вовчок. На початку 20 ст. тут був жіночий монастир, за часів радянської влади – дитячий будинок. У 1941 році тут розміщувався штаб 26-ї армії. По закінченні другої світової – знову дитячий будинок, згодом – гуртожиток педагогічного училища.

І лише на початку 1990-х. років набуває свого вже сучасного вигляду – починається відбудова та реставрація приміщень. Чудово вписується у пейзаж і церква Воскресіння Христового, збудована ще у 1866 році.

На території монастиря знаходяться два пам’ятні знаки: воїнам Армії УНР та підпільникам ОУН.

Свято-троїцька церква є історико-архітектурною пам’яткою національного значення. Побудована за проектом невідомого майстра в нетиповому для українських православних храмів стилі пізнього класицизму.

Церкву видно здалеку, адже розташована вона на пагорбі  на лівому березі річки Рось. На жаль, первісний інтер’єрний розпис не зберігся, бо в радянські приміщення храму часи використовувалось як склад для матеріалів і міндобрив. Те, що ми побачимо сьогодні – це справа рук місцевого художника, який розписував храм у  нововізантійському стилі протягом декількох років. Час від часу проводяться реставраційні та оздоблювальні роботи як ззовні, так і середині приміщення.

Богуславська міська рада (1887)Споруда характерна оточенням колонад, що ведуть на вулицю. Головною частиною храму є «ротонда» — кругла споруда, оточена колонами і увінчана куполом». Будівельні роботи були завершені в 1862 році.

Богуславська міська рада знаходиться у колишньому 2-поверховому будинку фабриканта Покраса, який збудовано 1887 року. Споруда має 2 поверхи, декоративні вежі по кутах, оригінальні ковані балкони. По центру, під дашком, зазначена дата будівництва.

Інші споруди

У середмісті збереглося близько 20 одно- та двоповерхових будівель кінця 19 – початку 20 століть, більшість із яких мають на фасадах дати будівництва. Здебільшого це громадські будівлі або споруди, що належали в минулому підприємцям.

До Вашої уваги пропонується три види екскурсій:

  • Екскурсії музеями Богуслава;
  • Оглядова екскурсія містом;
  • Екскурсія в Свято-Миколаївський монастир.

Детальна інформація за телефонами: 

(045 61) 5 14 75 – Музей Історії Богуславщини

097 886 81 78 – екскурсовод Олена Устинова